Охорона праці

 

ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ "Вступний інструктаж з охорони праці"



 

1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРАЦЮЮЧИХ НА ТЕРИТОРІЇ ПІДПРИЄМСТВА, У ВИРОБНИЧИХ ТА ДОПОМІЖНИХ ПРИМІЩЕННЯХ

1.1. На території підприємства.

На території підприємства необхідно користуватись тільки встановленими маршрутами та проїздами, не ходити там, де небезпечно (по схилах, ямах, осколках скла, відходах металу тощо).

Пам’ятайте! Не дозволяється перебігати дорогу перед транспортом, що рухається.

Забороняється перебувати безпосередньо поруч з працюючими вантажопідіймальними механізмами (кранами, підйомниками, екскаваторами). Небезпечно проходити чи знаходитися під висячим або піднятим вантажем.

Небезпеку становлять відкриті люки, колодязі, ями,  канави. Вони повинні бути надійно закриті або огороджені. Переплигувати або переходити через них по випадкових, а не спеціально обладнаних переходам забороняється. Якщо ви побачити відкритий люк, колодязь, не огороджені ями, колодязі, канави – повідомте про це службу охорони праці.

1.2. У виробничих та допоміжних приміщеннях.

Робочі місця, проходи, проїзди, запасні виходи не повинні загромаджуватись і повинні утримуватись у чистоті.

Деталі, що надходять на обробку, повинні складуватися окремо від інструменту, їх складання повинно виконуватись так, щоб вони не розсипались і не падали. Матеріал, який використовується для прибирання обладнання, повинен складатись у спеціально обладнані ящики.

Для прибирання обладнання забороняється застосовувати стиснене повітря.

Забороняється палити на робочих місцях. Для куріння виділяються спеціальні місця.

2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ», КОДЕКСУ ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ, ЗАКОНІВ «ПРО ВІДПУСТКИ», «ПРО ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» ТА ІНШИХ

НОРМАТИВНИХ АКТІВ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ

2.1. Трудовий договір.

Згідно із статтею 21 Кодексу законів про працю, трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати певну роботу з додержанням вимог внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов'язується забезпечувати умови праці, передбачені чинним законодавством та виплачувати працівникові заробітну плату.

Трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі.

Контракт - це особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника.

Умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Переведення працівника на іншу роботу допускається тільки за його згодою, крім випадків переведення в разі виробничої потреби на строк до 1 місяця на не обумовлену трудовим договором роботу, якщо стан здоров'я працівника дає можливість її виконувати. Виробнича потреба визначається: необхідністю ліквідації наслідків стихійного лиха, аварії, необхідністю відвернення нещасних випадків, а також інших обставин, які становлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей.

У разі простою виробництва працівники переводяться з урахуванням їх спеціальності та кваліфікації на іншу роботу на весь час простою.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Роботодавець не має права переміщувати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Поява працівника на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння дає право роботодавцю звільнити його.

2.2. Робочий час та час відпочинку.                              

Треба пам'ятати, що нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половину максимальної тривалості визначеного дня їхнього робочого часу.

Для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більше як 26 годин на тиждень.

Тривалість роботи напередодні святкових неробочих днів скорочується на одну годину.

Нічним вважається час з 22 години вечора до 6 години ранку.

При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину.

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як 42 години.

Надурочні роботи можуть проводитись лише з дозволу профспілкового комітету підприємства і не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Робота в надурочний час оплачується при погодинній системі оплати праці в подвійному розмірі годинної ставки, при нарядній системі оплати - в розмірі 100% тарифної ставки. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час.

Усім працівникам надаються щорічні відпустки із збереженням місця роботи і середнього заробітку. Щорічна відпустка не може бути меншою 24 календарних днів.

2.3. Охорона праці жінок та осіб молодше 18 років.

Забороняється залучати жінок до робіт, які пов'язані з постійним (більше ніж 2 рази) протягом однієї години переміщенням вантажів масою понад 7 кг. Якщо жінка зайнята підійманням чи переміщенням вантажів до двох разів на годину, то їй може доручатись така робота при вазі вантажу до 10 кг. Причому в обох випадках сумарна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати 350 кг - з поверхні робочого місця і 175 кг з підлоги.

Згідно зі ст. 178 Кодексу законів про працю України вагітні жінки повинні бути переведені на легшу роботу, яка виключає вплив на них шкідливих та виробничих факторів та недопустимого фізичного навантаження. Таке проведення повинно здійснюватись згідно з відповідним медичним висновком.

Згідно з Гігієнічними рекомендаціями до раціонального працевлаштування вагітних жінок (затверджено МОЗ СРСР від 29 березня 1979 р. №2049-79) вони не повинні залучатися до робіт на висоті, робіт, які пов'язані з незручною робочою позою, статичним напруженням м'язів ніг чи черевного преса, підійманням заготовок з підлоги, залучатись до роботи, що вимагає значного нервово-емоційного напруження у зв'язку з необхідністю прийняття рішення, від якого залежить можливість аварій, вибуху тощо.

Чинне законодавство особливу увагу приділяє захисту життя і здоров'я неповнолітніх, тобто осіб, які не досягли 18 років.

Для підлітків встановлено обмеження щодо підіймання і переміщення вантажів.

Згідно з Граничними нормами підіймання та переміщення вантажів неповнолітніми від 15 до 18 років (наказ МОЗ від 22.03.1996 р. №59) підлітків забороняється приймати на роботи, які пов'язані виключно з підійманням, утриманням або переміщенням важких речей. Переміщення вантажів не повинно становити більше ніж 1/3 робочого часу неповнолітніх.

Вага окремого вантажу та сумарна вага вантажу, яку можуть підіймати та переміщувати підлітки, не повинна перевищувати граничних норм:

Медичні огляди

Попередній медичний огляд проводиться перед прийняттям на роботу з метою виявлення придатності підлітка за станом здоров'я до виконання його майбутньої роботи.

Періодичний медичний огляд проводиться щорічно до досягнення підлітком 21 року і має за мету здійснення постійного медичного контролю за станом здоров'я, з'ясування впливу виробничого середовища на його організм.

Законодавство забороняє залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні.

Вечірня зміна для них повинна закінчуватись не пізніше 22 години.

Щорічна відпустка неповнолітнім працівникам надається тривалістю 31 календарний день.

Заробітна плата працівникам молодше 18 років, незважаючи на скорочену тривалість щоденної роботи, виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

2.4. Колективний договір (угода).

Згідно з Законом «Про колективні договори і угоди» колективний договір укладається між роботодавцем і профспілковим органом або у разі його відсутності - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.

Основна його мета - регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи належать вони до профспілки, і є обов’язковими як для роботодавця, так і для працівників..

2.5. Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

Законодавство про охорону праці передбачає створення здорових і безпечних умов праці згідно з тим рівнем розвитку науки і техніки, який існує в державі і передбачений діючими нормативними актами про охорону праці. Там, де неможливо забезпечити належні умови праці, передбачено надання працівникам різних пільг і компенсацій. Вони надаються за результатами атестації робочих місць. До них належать:

• Надбавки до тарифної ставки (окладу) від 2 до 24% за роботу в шкідливих і особливо шкідливих умовах праці.

• Щорічні додаткові відпустки. Вони згідно з Законом «Про
відпустки» надаються:

а) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці - до 35
календарних днів;

б)  за особливий характер праці. Для працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-психічним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих важких природно-географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, - тривалістю до 35 днів.

• Пільгові пенсії згідно із Законом «Про пенсійне забезпечення» надаються за результатами атестації робочих місць згідно зі Списком №1 та Списком №2.

Пільги також передбачають надання працівникам:

•  Молока у кількості 0,5 л для підвищення опору організму людини при постійному її контакті з хімічними виробничими факторами і токсичними речовинами при їх виробництві, переробці і застосуванні. Під час виконання робіт, пов'язаних з
дією свинцю, замість молока видаються фруктові соки, що містять пектин та кисломолочні продукти.

Спецхарчування, як і молоко, видаються працівникам у ті дні, коли вони фактично виконують роботи, передбачені Переліком.

2.6. Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, відповідальність за порушення цих правил.

Незважаючи на те, що значна частина засобів виробництва не завжди відповідає вимогам правил безпеки, основними причинами нещасних випадків є порушення працюючими вимог інструкцій з охорони праці, технологічних процесів, трудової та виробничої дисципліни.

Робітники зобов'язані згідно з чинним законодавством (ст. 18 Закону «Про охорону праці») знати і виконувати вимоги інструкцій з охорони праці та посадових (робочих) інструкцій, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користування засобами індивідуального і колективного захисту. Утримувати у чистоті своє робоче місце і передавати робітнику, який замінює його, обладнання та пристосування у справному стані.

Старанно ставитися до усіх видів навчання (інструктажу) які проводить роботодавець, бо в разі незнання вимог інструкцій робітника не мають права залучати до роботи. Під час роботи працівники повинні користуватись відповідним спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, проходити медичний огляд.

Обов'язок працівника співробітничати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці. Вживати необхідні заходи щодо усунення будь-якої загрозливої виробничої ситуації, яка може викликати аварію або нещасний випадок. Працівники повинні виконувати тільки ту роботу, яку їм доручено, повідомляти свого керівника про всі виробничі ситуації, які можуть спричинити шкоду життю та здоров'ю працюючих, про кожний нещасний випадок, що стався з ним або іншим працівником.

Невиконання працівником його обов'язків є порушенням трудової дисципліни, за яке до нього можуть застосовувати заходи дисциплінарного впливу, такі як догана або звільнення з роботи.

Треба пам'ятати, що роботодавець може звільнити працівника за прогул (у тому числі за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин та за появу його на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння).

Крім дисциплінарного стягнення, до нього можуть застосовуватись матеріальні заходи впливу (позбавлення премії, інших заохочувальних виплат, якщо вони передбачені колективним договором).

2.7. Система управління охороною праці (СУОП).

На підприємстві діє СУОП. Основним принципом її функціонування є зв'язок процесу виробництва з засобами та заходами щодо поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; додержання виконавчої, трудової і технологічної дисципліни та економічна зацікавленість всіх суб'єктів виробничого процесу у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці.

Управління охороною праці здійснює керівник підприємства. Політика, яка проводиться ним в галузі охорони праці передбачає:

1. Персональну участь керівника підприємства у забезпеченні функціонування системи управління охороною праці.

2. Відповідальність кожного працівника підприємства за дотримання обов’язків з питань охорони праці, не залежно від посади, яку він займає та роботи, яку він виконує.

3.      Поетапне зниженням рівня ризику виникнення нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за рахунок:

  • Підтримки у справному стані будівель та споруд.
  • Приведення машин, механізмів та обладнання у відповідність до вимог технічних регламентів відповідності.
  • Підвищення рівня безпеки технологічних процесів.
  • Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту.
  • Організації лікувально-профілактичного обслуговування працюючих.
  • Функціонування системи безперервного навчання з питань охорони праці.
  • Застосування засобів пропаганди та агітації.

Усі робітники, які у нас працюють, повинні проходити, крім вступного інструктажу, ще первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі.

Первинний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці. Тільки після його проведення і відповідного стажування адміністрація може допустити робітника до самостійної роботи.

Періодично з вами буде поводитись повторний інструктаж з охорони праці та інші види інструктажу з якими вас познайомлять на робочому місці.

Ті робітники, які будуть виконувати роботи підвищеної небезпеки зобов’язані будуть один раз на рік проходити атестацію з питань охорони праці в комісії підприємства.

Посадові особи, які безпосередньо пов'язані з організацією проведення робіт на виробничих дільницях, до початку виконання своїх обов'язків та періодично, один раз на три роки, будуть проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Чинне законодавство передбачає право працівника на захист свого життя та здоров'я. Якщо в процесі роботи з'ясується, що виробнича ситуація, яка створилася, становить небезпеку для життя чи здоров'я працівника або для інших людей чи навколишнього середовища, він має право відмовитися від дорученої роботи. Про наявність такої ситуації працівник має проінформувати роботодавця. Підтвердження цього факту проводиться спеціалістами з охорони праці за участю представника профспілки та уповноваженого трудового колективу. У цьому випадку за період простою, якщо він виник не з вини працівника, йому виплачується середній заробіток.

 

Якщо виникла виробничої ситуації, що загрожує життю чи здоров'ю працівника, а також у випадку порушень роботодавцем вимог Закону «Про охорону праці», інших нормативних актів, умов колективного договору з питань охорони праці працівник має право вимагати розірвання трудового договору. Роботодавець зобов'язаний задовольнити його прохання. Працівник у даному випадку має право на одержання вихідної допомоги, розмір якої визначається в колективному договорі, але не може бути нижчим від тримісячного середнього заробітку.

Закон зобов'язує роботодавця за свої кошти організувати проведення при прийнятті на роботу медичного огляду і протягом трудової діяльності лікарський контроль за станом здоров'я працюючих.

Обов'язковим медичним оглядам (попередньому та періодичним) підлягають працівники, зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, та працівники усіх професій віком  до 21 року.

Обов'язкові періодичні медичні огляди проводяться залежно від характеру виконуваних робіт чи на передбачений термін їх проведення - 1 раз на рік, 1 раз на 2 роки.

У разі, коли працівник за станом здоров'я не може виконувати роботу, він має бути переведений на легшу роботу відповідно до медичного висновку.

Медичний висновок лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) є обов'язковим для роботодавця. Проте переведення працівника на іншу (легшу) тимчасову чи постійну роботу може мати місце лише за його згодою.

 При переведенні працівника за його згодою на іншу постійну нижчеоплачувану роботу за ним зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення. Якщо працівник потребує тимчасового переведення на легшу нижчеоплачувану роботу в результаті одержаної травми, за ним зберігається середньомісячний заробіток на термін, визначений ЛКК, або до встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності. Якщо роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань сплачує потерпілому страхову виплату у розмірі його середньомісячного заробітку.

У відповідності до чинного законодавства:

-   за працівником на час проходження медогляду місце роботи і середній заробіток;

-   роботодавець зобов’язаний організувати позачерговий медогляд, якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров'я пов'язано з умовами праці;

- роботодавець має право притягнути працівника, який не проходить медичний огляд, до дисциплінарної відповідальності або не допускати його до роботи без збереження заробітної плати.

Працівник зобов'язаний проходити в установленому порядку і терміни медичні огляди та виконувати медичні рекомендації. Він несе відповідальність за несвоєчасне проходження медичних оглядів та невиконання медичних рекомендацій.

2.8. Відшкодування шкоди працівникам у разі ушкодження їхнього здоров'я.

Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, уся матеріальна відповідальність перед потерпілими за наслідки нещасних випадків та профзахворювань перекладена з роботодавця на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до статті 21 цього Закону у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

2.9. Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці на підприємстві.

Для забезпечення гарантованою Конституцією України права громадян на належні умови праці в Україні діє система державного нагляду за охороною праці. До органів державного нагляду за охороною праці належать:

  • органи Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду;
  • органи Головної державної інспекції по нагляду за ядерною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України;
  • органи державного пожежного нагляду Головного управління Державної пожежної охорони МНС;
  • органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:

- безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці, одержувати від роботодавця необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань;

- надавати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у галузі охорони праці;

- зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;

- надсилати роботодавцям, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок опрацювання і затвердження роботодавцями положень, інструкцій та інших актів про охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють:

  • трудові колективи через обраних ними уповноважених;
  • професійні спілки - в особі своїх виборних органів і представників.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити їх навчання, необхідни­ми нормативними актами про охорону праці, звільняти від роботи на передбачений колективним договором строк для проведення перевірок умов та безпеки праці.

Контроль з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань здійснюють страхові експерти з охорони праці. Вони мають право перевіряти стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах, одержувати від роботодавця пояснення та інформацію про стан охорони праці, вносити подання про порушення законодавства  про охорону праці, виходити з пропозицією про переведення підприємства до більш високого класу професійного ризику виробництва в разі систематичного порушення нормативних актів про охорону праці.

3. ОСНОВНІ НЕБЕЗПЕЧНІ ТА ШКІДЛИВІ ВИРОБНИЧІ ФАКТОРИ ТА ЗАСОБИ ЗАХИСТУ 

3.1. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі виробничі фактори за природою дії поділяються на 4 групи:

-   фізичні;

-   хімічні;

-   біологічні;

-   психофізіологічні.

Група фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів поділяється на такі підгрупи:

-   машини та механізми, що рухаються;

-   незахищені рухомі елементи виробничого обладнання;

-   вироби, заготовки, матеріали, що пересуваються;

-   підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

-   підвищена або понижена температура поверхні обладнання, матеріалу;

-   підвищена або понижена температура повітря робочої зони;

-   підвищений рівень шуму на робочому місці;

-   підвищений рівень вібрації;

-   підвищений рівень інфразвукових коливань;

-   підвищений рівень ультразвуку;

-   підвищений або понижений барометричний тиск у робочій зоні та його різке коливання;

-   підвищена або понижена вологість повітря;

-   підвищена або понижена рухомість повітря;

-   підвищена або понижена іонізація повітря;

-   підвищений рівень іонізуючого випромінювання в робочій зоні;

-   небезпечний рівень напруги в електричній мережі, замикання
якої може відбутися через тіло людини;

-   підвищений рівень статичної електрики;

-   підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

-   підвищена напруженість електричного поля;

-   підвищена напруженість магнітного поля;

-   відсутність або недостатність природного освітлення;

-   недостатня освітленість робочої зони;

-   підвищена яскравість світла;

-   понижена контрастність;

-   пряме та відбите світло;

-   підвищена пульсація світлового потоку;

-   підвищений рівень ультрафіолетової радіації.

3.2. Характеристика основних шкідливих виробничих факторів.

До основних факторів, що шкідливо впливають на здоров'я людини, належать шкідливі речовини (пил, газ, хімічні речовини), теплове та іонізуюче випромінювання, електромагнітні поля, ультразвук, шум, вібрація тощо.

3.2.1. Виробничий пил за походженням буває органічного (тваринного або рослинного), неорганічного (металевого або мінерального) походження та змішаний.

Чим меншу дисперсію має пил, тим він має більш небезпечну дію, тому що проникнення його в організм людини (легені, органи травлення) викликає різні захворювання.

Серйозні захворювання виникають, коли пил попадає в легені. Найбільш важким видом пневмоконіозу є силікоз, що виникає від впливу пилу діоксиду силіцію (або діоксиду  кремнію).

Деякі види пилу, що потрапляють на шкіру чи слизову оболонку очей, викликають подразнюючий або запальний процеси (кон’юнктивіти, дерматити), особливо якщо пил має сполуки, що утворюють на вологій поверхні очей або на вологій шкірі розчини кислот чи лугів. Такими є, наприклад, дерматити від дії вапна, гострі запалення шкіри при контакті із пилом, пеком, при дії світла тощо.

3.2.2. Токсичні речовини.

Треба пам'ятати, що у звичайних умовах хімічні речовини не уявляють небезпеки. Разом з тим всі вони несуть у собі потенційну небезпеку для здоров'я у випадках їх високої концентрації та порушенні правил застосування та зберігання.

Всяка речовина, що спроможна здійснювати шкідливий вплив на біосистему і спричиняти серйозні пошкодження або смерть, коли її концентрація досягає в організмі критичної межі, належить до токсичної.

Шляхи проникнення хімічних речовин в організм.

 Інгаляція - найбільш поширена форма проникнення, викликає понад 90% всіх промислових отруєнь. Коли людина дихає, деякі токсичні речовини попадають в легені та розчиняються в крові. Кров'ю вони розносяться по всьому тілу. В деяких випадках токсини можуть впливати на один конкретний орган, наприклад, порушувати нормальне функціонування мозку. В деяких випадках токсин може впливати на весь організм.

Всмоктування через шкіру - другий найбільш значний шлях проникнення токсину у випадках, коли він не ізольований. Деякі рідкі та тверді речовини спроможні всмоктуватись при безпосередньому контакті із пошкодженою або непошкодженою шкірою, а деякі пари та гази спроможні проникати крізь непошкоджену шкіру так же легко, як при інгаляції через легені.

Проникнення через шлунок - найчастіший спосіб проникнення, коли не дотримуються правил особистої гігієни під час їжі, при палінні. Рідше - коли через порушення зберігання та відсутність маркування речовин з'їдають або випивають.

Ін'єкції - найбільш рідкісна форма отруєння. Може трапитись при наявності гострих предметів, на поверхні яких присутні токсини, які внаслідок поранення спроможні проникнути у кров.

3.2.3.Теплове випромінювання (інфрачервоне випромінювання)

Найчастіше воно відзначається у мартенівському, доменному, ливарному, ковальському та інших гарячих виробництвах. Тривалий вплив інфрачервоних променів може призвести до опіків та перегріву тіла (теплового удару).

3.2.5. Шум, вібрація.

Багато виробничих процесів (клепання, штампування, кування, зачищення, робота виробничого обладнання) супроводжуються значним рівнем шуму або вібрації, які спричиняють негативну дію не тільки на органи слуху, але й на нервову систему людини. Людина спроможна відчувати звуки із частотою коливань у межах від 16 до 20 000 Гц. Допустимий рівень шуму в механічних цехах не повинен перевищувати 80 дБА. Коливання більш низької частоти (менше 16 Гц — інфразвук) та більш високої частоти (вище 20 000 Гц - ультразвук) сприймаються людиною не як звук, а як вібрація (струси). Безпосередня дія вібрації має місце при роботі як з ручним інструментом, так і механічним обладнанням ударної дії.

3.3. Засоби колективного захисту від небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Для забезпечення безпеки працюючих від небезпечних виробничих факторів застосовуються засоби колективного захисту, що повністю або частково закривають доступ у зону, в якій діють небезпечні фактори, та виключають їх дію в разі проникнення людини у простір, де вони виникають.

Засоби колективного захисту згідно з ГОСТ 12.4.011-80 поділяються на такі класи:

- нормалізації повітряного середовища приміщень та робочих місць;

- нормалізації освітлення виробничих приміщень та робочих місць;

- захисту від шкідливих і небезпечних факторів.

3.3.1. Засоби нормалізації повітряного середовища, приміщень і робочих місць.

До них належать різні види місцевої, загальнообмінної припливно-витяжної вентиляції, кондиціонери, шафи та інші пристрої для локалізації шкідливих факторів, різні системи підігріву, дезодорації повітря, засоби автоматичного контролю та сигналізації стану повітряного середовища.

3.3.2.     Засоби нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць.

До них належать газорозрядні лампи (люмінесцентні, ртутні дугові, металогалогенні, натрієві, ксенонові) та лампи розжарення, різні види світильників, скляні прорізи стін, стель, покрівель, світлозахисні пристрої і світлофільтри.

4.3.3.   Засоби захисту від шкідливих виробничих факторів.

Захист від шкідливих виробничих факторів забезпечується в першу чергу відповідною конструкцією засобів виробництва та застосуванням засобів колективного захисту. Коли ці заходи не дають можливості знизити їх рівень до допустимих параметрів, застосовуються засоби індивідуального захисту.

Захист від шкідливих хімічних речовин, пилу, газу забезпечується засобами нормалізації повітряного середовища.

Для захисту від дії високих температур застосовуються щити, ширми, огорожі, душирувальні пристрої, тепло ізолюючі матеріали, робототехніка, світлофільтри.

Всі ці засоби дають можливість забезпечити температуру поверхні обладнання, огорож на робочих місцях, що не перевищує 45 °С, а температуру повітря на робочому місці, що не перевищує 32 °С, у приміщеннях із незначними надлишками явного тепла та 33 у приміщеннях зі значними надлишками явного тепла (при вологості повітря не більше 55%).

3.3.4. Засоби захисту від небезпечних факторів.

До них належать захисні та запобіжні пристрої, сигналізація безпеки, розриви та габарити безпеки, дистанційне управління.

Захисні пристрої застосовуються для ізоляції частин машин та механізмів, що рухаються; місць, де відлітають частки матеріалу, що обробляється; небезпечних щодо ураження електричним струмом частин обладнання, зон та дільниць, де існує постійна небезпека шкідливого впливу на людину температур, випромінювань тощо.

Обгороджуються канали, ями, колодязі, люки, різні прорізи, робочі місця, розташовані на висоті.

Огорожі бувають тимчасові (переносні) для позначення небезпеки у зв'язку з проведенням будь-яких робіт (ремонт шляхів, проведення робіт у колодязях, очищення покрівель, будівель тощо).

Бувають постійні нерухомі огорожі, що знімаються тільки під час ремонту (для огородження валів, гвинтів, шківів, шестерень), та ті, що періодично відкриваються в процесі роботи для встановлення чи зняття деталі.

Огорожі можуть бути й електронними, що спрацьовують при наближенні або перетинанні контрольної зони (фотоелектронні, електромагнітні тощо).

Для попередження випадкового проникнення людини в небезпечну зону захисні пристрої блокуються із пусковим механізмом обладнання.

В електричних пристроях при відкриванні чи знятті огорожі із струмоведучих частин з них автоматично знімається напруга.

Запобіжні пристрої застосовуються для обмеження виходу заданих небезпечних параметрів обладнання за межі допустимих. Цими параметрами можуть бути статичні та динамічні навантаження, довжина пересування механізму, рівень рідини, швидкість пересування, тиск пари, газу, води, температура, сила електричного струму тощо. Запобіжні пристрої спрацьовують автоматично, вимикаючи джерело параметру, що контролюється, або створюють умови для ослаблення його впливу.

До них належать:

а) плавкі запобіжники та автомати відключення.

 Вони служать для захисту електропристроїв у разі виникнення струмів перевантаження короткого замикання, які можуть призвести до порушення ізоляції і пожежі. При підвищенні сили струму понад допустимий у запобіжнику плавиться спеціальна вставка, автомат розриває ланцюг і відключає електричний струм;

б) запобіжні клапани та мембрани.

Вони використовуються для автоматичного випуску надлишку рідини, газу та пари із систем підвищеного тиску до систем низького тиску або в атмосферу. Запобіжні клапани автоматично відновлюються, а запобіжні мембрани руйнуються і потребують заміни;

в) обмежувачі - мікрометричні, багатопозиційні та інші опори, що обмежують робочі параметри для забезпечення безпечної межі руху механізму або його окремих елементів, а також для попередження аварій і поломок;

г) блокувальні пристрої.

Вони використовуються для відключення або попередження можливості включення джерела небезпеки в разі відсутності захисного пристрою. За принципом дії вони поділяються на механічні, електронні, пневматичні та комбіновані і застосовуються разом з захисними пристроями.

Сигналізація безпеки

У колективних засобах захисту від шкідливих та небезпечних факторів важливе місце займає сигналізація безпеки. Це засіб попередження, а не ліквідації небезпеки. До неї належать світлові, звукові і кольорові сигнали та різні прилади (температури, тиску, рівня рідини тощо).

Основними елементами таких приладів є різні датчики (механічні, фотоелектричні, теплові), що реагують на пересування предметів, зміну об'ємів, наявність відповідних концентрацій шкідливих речовин та випромінювань.

Сигнальні кольори і знаки безпеки

Вони регламентуються ГОСТ 12.4.026-76*. Встановлено чотири сигнальних кольори: червоний, жовтий, зелений, синій.

Червоний сигнальний колір застосовується як заборонний, вказує на безпосередню небезпеку та засоби пожежегасіння. Він застосовується для нанесення забороняючих написів і символів на знаках пожежної безпеки; для фарбування внутрішніх частин кожухів і корпусів, що відкриваються, тощо.

Жовтий сигнальний колір застосовується для попередження можливої небезпеки. Його наносять на будівельні конструкції, елементи виробничого обладнання, запобіжні пристрої.

Зелений сигнальний колір застосовується для нанесення знаків, що вказують на безпеку і приписують, що треба робити.

Синій сигнальний колір застосовується для інформації та вказування.

На підставі цих сигнальних кольорів встановлено чотири групи знаків безпеки: заборонні, попереджувальні, приписі/вальні та вказівні.

Заборонні знаки призначені для заборони відповідної дії. Виконуються у вигляді кола червоного кольору з білим полем усередині, білою по контуру знака каймою із символічним зображенням чорного кольору на внутрішньому білому полі, перекресленому нахиленою смугою червоного кольору. Замість нахиленої смуги червоного кольору на деяких знаках робиться пояснювальний напис, що виконується шрифтом чорного кольору.

Попереджувальні знаки призначаються для попередження працюючих про можливу небезпеку. Вони виконуються у вигляді трикутника жовтого кольору з рівними сторонами із округленими кутами, направленого вершиною догори, з каймою чорного кольору та символічним зображенням чорного кольору.

Приписувальні знаки призначені для дозволу відповідних дій працюючих тільки при виконанні конкретних вимог безпеки праці, пожежної безпеки та вказування шляхів евакуації. Виконуються вони у вигляді квадрата зеленого кольору з білою каймою по контуру і білим полем квадратної форми усередині нього. Усередині білого квадрата наноситься чорним кольором символічне зображення або пояснювальний напис. На знаках пожежної безпеки пояснювальні написи виконуються червоним кольором.

Вказівні знаки призначені для зазначення місця знаходження різних об'єктів, пунктів медичної допомоги, вогнегасників тощо. Виконується знак у вигляді синього прямокутника, окантованого білою каймою по контуру з білим квадратом усередині. У білому квадраті наноситься символічне зображення або пояснювальний напис чорного кольору, за винятком символів і пояснювальних написів пожежної безпеки, що виконуються червоним кольором.

Розриви та габарити безпеки 

Під ними розуміють ту мінімальну відстань між об'єктами, якої необхідно додержуватись для можливості безпечної роботи в цій зоні. Вони нормуються відповідними стандартами та нормами.

Розриви додержуються з метою пожежної безпеки (розриви між будівлями, спорудами, матеріалами, що зберігаються); для безпеки дорожнього та залізничного руху; для безпечного та зручного обслуговування технологічного обладнання.

Розриви та габарити безпеки відігрівають важливу роль у попередженні виробничого травматизму.

Так, наприклад, розриви, що нормуються при встановленні верстатів, повинні бути:

відстань від стіни до тильної сторони верстату - не менше ніж 0,6 м; між тильними сторонами верстатів - 0,7 м.

Нормується ширина магістральних проїздів у цехах. Так, для проїзду електрокара залежно від його вантажопідйомності ширина проїзду повинна бути від 3,0 до 4,0 м, електронавантажувача (з постійними вилами) - 3,5 м - 5,0 м, вантажного автомобіля - 4,5 м - 5,5 м.

Для безпеки виконання робіт важливо додержуватись норм складання заготовок та деталей біля робочих місць. Так, висота штабеля заготовок повинна вибиратись залежно від їх стійкості та зручності зняття їх, але не вище 1,0 м. Ширина проходу між штабелями повинна бути не менше ніж 0,8 м тощо.

 

 

3.3.5. Засоби захисту від дії електричного струму.

Ступінь небезпечного впливу на людину електричного струму залежить від виду і величини напруги та струму, частоти електричного струму, шляху його проходження через тіло людини, тривалості впливу на організм і умов навколишнього середовища.

Найбільша кількість електротравм виникає при експлуатації електроустановок та мереж напругою до 1000 В. Основними причинами ураження електричним струмом є безпосередній контакт з відкритими струмоведучими частинами обладнання; зіткнення з ізольованими струмоведучими частинами обладнання, які втратили свої ізоляційні властивості, та вплив електроструму через електричну дугу на пристроях відключення.

Дія електроструму на організм людини проявляється у складних та різноманітних формах. Усі ураження, що викликані дією електричного струму, поділяються на внутрішні та зовнішні.

Відповідно до цього в практичних умовах розрізняють електричні удари, які викликають ураження всього організму, електротравму, що являє собою зовнішнє місцеве ураження, яке може бути тепловим (опік), механічним (розрив тканин) або хімічним (електроліз).

Встановлено, що найбільша величина змінного струму промислової частоти, при якій людина може самостійно відірватись від електропроводу, дорівнює в середньому 15-20 мА (для постійного струму - 60-79 мА).

Безпечними вважаються змінний струм (частота 50 Гц) силою до 0,01-0,02 А та постійний струм - до 0,05-0,06 А. Струм 0,1 А і вище є смертельним для людини. Опір тіла людини складається із опору шкіри та внутрішніх органів. Середній опір внутрішніх органів можна прийняти рівним 1000 Ом. Шкіра є ізоляційною оболонкою, що захищає деякою мірою людину від ураження струмом, її опір залежить від різних факторів (вологості, пошкоджень) і може коливатися: для сухої шкіри - від 40 000 до 100 000 Ом, для вологої - може знизитись до 1000 Ом.

4. ОСНОВНІ ВИМОГИ ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ ТА ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ

Виробнича санітарія розглядає питання впливу основних виробничих факторів на стан здоров'я працюючих. Це такі фактори, як мікроклімат, випромінювання, освітлення, шум, вібрація, забруднення виробничого повітря тощо.

Мікроклімат

Оптимальні параметри мікроклімату повинні бути:

-   температура у виробничих приміщеннях, залежно від категорії робіт, від 16  до 24 °С у холодний період та від 18 до 25 °С у теплий період;

-   відносна вологість повітря, залежно від температури, у межах 40-75%;

-   швидкість руху повітря у межах 0,1-0,5 м/с;

-   інтенсивність теплового опромінювання працюючих у межах
35-100 Вт/м2, залежно від величини поверхні тіла, яке опромінюється.

При цьому об'єм виробничого приміщення на одного працюючого повинен бути не менш як 15 м3, а площа - не менше ніж 4,5 м2.

Вентиляція.

У зв'язку з тим, що стан виробничого повітря значною мірою залежить від ефективності його обміну, велика увага приділяється вентиляції приміщення. За принципом дії вона поділяється на природну (аерація) та штучну (механічну).

Під природною вентиляцією мається на увазі такий обмін повітря в приміщенні, що виникає за рахунок різниці температури повітря зовні та у приміщенні або під впливом вітру. При механічній вентиляції приміщення обмін повітря здійснюється із застосуванням спеціальних механізмів (вентиляторів, ежекторів). За ознакою дії вентиляція поділяється на місцеву та загальну.

Для виключення протягів за наявності витяжної вентиляції повинна бути також і припливна. Повітря, що подається за допомогою припливної вентиляції, не повинно містити в собі шкідливих речовин, для чого на припливних вентиляційних системах встановлюються фільтри.

Освітлення

Воно є одним із важливих факторів умов та безпеки праці. Його недостатність або нераціональність у використанні може призвести до виникнення професійного захворювання або нещасного випадку.

Освітлення поділяється на природне, штучне та комбіноване.

Природне освітлення забезпечується проникненням сонячних променів через дахові ліхтарі, вікна.

Штучне освітлення забезпечується джерелами світла, які побудовані на принципах теплового випромінювання або люмінесценції. Штучні світильники можуть забезпечувати загальне чи місцеве освітлення або використовуватись разом.

Розрізняють два види штучного освітлення:

-   робоче;

-   аварійне.

Робоче освітлення повинно забезпечувати вимоги чинних норм до освітлення робочої поверхні та у допоміжних приміщеннях. Вибір мінімальних величин освітлення для кожного виробничого процесу здійснюється на підставі основних даних: точності зорової роботи; коефіцієнта відображення від робочої поверхні; величини контрасту деталі та фону.

Аварійне освітлення повинно забезпечити необхідний рівень освітлення для продовження роботи або евакуації людей із приміщення.

 

5. ОБСТАВИНИ ТА ПРИЧИНИ ОКРЕМИХ ХАРАКТЕРНИХ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ ТА АВАРІЙ, ЯКІ СТАЛИСЯ

НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ІНШИХ АНАЛОГІЧНИХ ВИРОБНИЦТВАХ ЧЕРЕЗ ПОРУШЕННЯ ВИМОГ БЕЗПЕКИ

Згідно з існуючою в державі статистичною звітністю про травматизм на виробництві та його матеріальні наслідки основними причинами нещасних випадків є:

1.  Порушення технологічного процесу.

2.Порушення трудової і виробничої дисципліни.

3.Недоліки в організації робочих місць.

4.  Незадовільна організація робіт.

5.Конструктивні недоліки.

6.  Порушення вимог безпеки при експлуатації транспортних засобів.

7.  Незастосування засобів індивідуального захисту.

8. Експлуатація несправних машин, механізмів, устаткування.

За основними видами подій нещасні випадки поділяють на:

1.  Дорожньо-транспортні пригоди.

2.  Ураження предметами, деталями, що рухаються, розлітаються, обертаються.

3.Падіння, обрушення, обвал предметів, ґрунту, породи.

4.Падіння з висоти.

5.Ураження електричним струмом.

6.Вплив шкідливих виробничих факторів.

7.  Пожежі.

6. ПОРЯДОК РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ

ДОКУМЕНТАЦІЇ У ЗВ'ЯЗКУ З НЕЩАСНИМИ ВИПАДКАМИ

ТА ПРОФЕСІЙНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

6.1. Нещасні випадки.

Розслідування та оформлення нещасних випадків  на виробництві та професійних захворювань здійснюється у відповідності до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Згідно з цим Порядком розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання та отруєння (випадки, що сталися після одноразового впливу шкідливих речовин), інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакти з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори (далі - нещасні випадки), що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу роботу) терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

На такі нещасні випадки складається акт за формою Н-5 та Н-1 у тому випадку, коли вони сталися на території підприємства, під час проїзду на роботу чи з роботи на транспорті, що надало підприємство для доставки працівників, або на власному транспорті, якщо він використовується за дорученням роботодавця; перебуванні на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього виробничого фактора чи середовища; провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий (наприклад, надання необхідної допомоги іншому працівникові, дій щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства); ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством, наданням шефської допомоги, прямування працівника до об'єкта обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця. Прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження, природної смерті працівника під час перебування на підземних роботах або протягом чотирьох годин після виходу на поверхню внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.

Про нещасний випадок свідок або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосередньо керівника робіт чи іншу посадову особу. Потерпілому надається перша допомога до прибуття лікаря.

Посадова особа, якій підпорядкований потерпілий, повинна терміново організувати медичну допомогу потерпілому, у разі необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу. Повідомити про те, що сталося, роботодавця, відповідну профспілкову організацію. Якщо потерпілий є працівником іншого підприємства - повідомити роботодавця цього підприємства, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному отруєнні - санепідстанцію.

Якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків, зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події.

Кожен нещасний випадок (крім групового та смертельного) розслідується комісією, до складу якої входять: керівник служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівник структурного підрозділу, страховий експерт Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст санепідстанції.

Брати участь у розслідуванні нещасного випадку має право потерпілий або його довірена особа.

Комісія протягом трьох діб повинна скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1 у шести примірниках. Протягом доби роботодавець повинен затвердити Акт. Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм).

Важкі, групові та смертельні випадки розслідуються спеціальною комісією, яка призначається органом Держгірпромнагляду, а в разі, якщо загинуло більше 5 чоловік, комісія може призначатись Кабінетом Міністрів України.

За рішенням представника Держгірпромнагляду, важкий випадок може розслідуватись самим підприємством за участю представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

Якщо потерпілий або свідки не повідомили безпосереднього керівника про нещасний випадок, або якщо втрата працездатності від нього наступила не зразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідування такого випадку здійснюється на підставі заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси.

Посадова особа Держнаглядохоронпраці має право у разі надходження скарги, незгоди з висновками розслідування нещасного випадку або його приховування видавати обов'язкові для виконання роботодавцем приписи щодо необхідності визнання нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, складанням або переглядом акту за формою Н-1. У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-1 питання вирішується відповідно до порядку розгляду трудових спорів.

6.2. Професійні захворювання.

Усі вперше виявлені професійні хронічні захворювання підлягають розслідуванню.

Їх розслідування проводиться після отримання роботодавцем повідомлення від клініки науково-дослідного інституту про встановлення його відділенням профзахворювань остаточного діагнозу щодо професійного захворювання у потерпілого.

Направлення працівника до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу здійснюється спеціалістом - профпатологом.

Зв'язок профзахворювання з умовами праці визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається санепідстанцією за участю спеціалістів підприємства, профспілок і робочого органу, виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Вона видається за запитом керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, або спеціаліста з профпатології міста (області), завідувача відділення профпатології міської (обласної) лікарні.

Розслідування проводиться протягом 10 діб комісією у складі представників санепідстанції (голова комісії), лікувально-профілактичної установи, підприємства, профспілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Акт розслідування причин профзахворювання (форма П-4) складається у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування, один примірник надається потерпілому.

7. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА 

Пожежі наносять значну шкоду як майну громадян, так і їхньому здоров'ю.

Домінуючою причиною виникнення пожеж є необережне поводження з вогнем, майже 60% людей, які загинули на пожежі, гине саме з цієї причини.

Основними причинами пожеж на виробництві є:

-   необережне поводження з відкритим полум'ям при виконанні технологічних операцій - зварювання, кування тощо; 

-   порушення вимог безпеки при фарбуванні (відсутність заземлення, негерметичність електричного обладнання тощо);

- порушення правил монтажу та експлуатації електроустаткування;

-          порушення вимог зберігання відходів та хімічних речовин,
що можуть самозайматись.

Відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні на підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки встановлюється відповідний протипожежний режим.

Згідно з існуючими правилами працюючі повинні:

-   палити лише у виділених для цього місцях, виконувати поже-жонебезпечні роботи згідно з установленим порядком;

-   зберігати легкозаймисті та займисті речовини у спеціальній тарі;

-   додержуватись встановленого порядку прибирання та зберігання горючого пилу, відходів, шмаття;

-   проходити навчання та інструктаж з питань пожежної безпеки.

Треба пам'ятати, що не допускається у підвальних та цокольних поверхах розміщення вибухо- пожежонебезпечних виробництв, зберігання та застосування легкозаймистих та горючих речовин, вибухових речовин, балонів з газом, целулоїду, горючої кіноплівки, карбіду кальцію та інших речовин і матеріалів, що містять у собі підвищену вибухопожежну небезпеку.

Не дозволяється використовувати горища, технічні поверхи й приміщення (у т. ч. венткамери, електрощитові) під виробничі дільниці, для зберігання продукції.

Забороняється прибирати приміщення і прати одяг із застосуванням бензину, гасу та інших легкозаймистих та горючих речовин, розкидати й залишати неприбраними промаслені обтиральні матеріали, їх необхідно прибирати в металеві ящики.

Евакуаційні шляхи і виходи повинні утримуватись вільними, нічим не захаращуватись, двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу із приміщення. Сходові клітки, сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням. Треба пам'ятати, що багато випадків пожеж пов'язано із застосуванням електроприладів.

Правилами пожежної безпеки не дозволяється:

- експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості ізоляцією;

- застосування саморобних електричних подовжувачів;

- підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною або іншими горючими матеріалами;

- складування горючих матеріалів на відстані менше ніж 1 м від електроустаткування;

- використання побутових електронагрівальних приладів (прасок, чайників, кип'ятильників тощо) без негорючих підставок та в місцях, де їх застосування не передбачено технологічним процесом.

Гасіння пожежі здійснюється:

а) сильним охолодженням матеріалів, що горять, за допомогою речовин, які мають велику теплоємність;

б) ізолюванням матеріалів, що горять, від атмосферного повітря (від кисню);

в) ізоляцією матеріалів, що горять, від променистого тепла
та безпосереднього впливу вогню за допомогою водяних завіс,
вуглекислого снігу тощо.

Для гасіння пожежі можна застосовувати воду, водяну пару, піну, вуглекислий та інертні гази, спецпорошок, пісок та покривала. З метою забезпечення більшої ефективності при гасінні пожежі застосовуються різні засоби пожежегасіння. До них належать:

-   прості засоби - відра та гідропульти для води, ящики з піском та лопати, різні покривала (азбестові, брезентові тощо);

-   хімічні засоби - вогнегасники;

-   технічні засоби - спеціальні пожежні машини.

Дії у разі пожежі.

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) необхідно:

-   негайно повідомити про це за телефоном №01 пожежну охорону. При цьому необхідно назвати місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

-   повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту.

Ця особа повинна:

- у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо);

- у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування (евакуацію), використовуючи для цього наявні сили й засоби;

- видалити за межі небезпечної зони всіх працюючих, не пов'язаних з ліквідацією пожежі;

- припинити роботи в будівлі (якщо це допускається технологічним процесом виробництва), крім робіт, пов'язаних із заходами по ліквідації пожежі;

- здійснити в разі необхідності відключення електроенергії (за винятком систем протипожежного захисту), зупинення транспортуючих пристроїв, агрегатів, апаратів, перекриття сировинних газових, парових та водяних комунікацій, відключення систем вентиляції в аварійному та суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимового захисту) та виконати інші заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленості будівлі;

- перевірити включення системи оповіщення людей про пожежу, установок пожежегасіння, протидимового захисту;

- організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі та до установки для підключення до водних джерел;

- одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей;

- забезпечити дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі.

8. ПЕРША ДОПОМОГА ПОТЕРПІЛИМ

8.1.     При отруєннях.

У тяжких випадках можливі судороги і втрата свідомості. В такому стані потерпілому необхідно створити вільний доступ свіжого повітря, розстебнути одяг, що утруднює дихання, а при втраті свідомості викликати лікаря. Необхідно знати, що запаморочення проходить внаслідок раптового відтоку крові від голови. Тому до приходу лікаря потерпілого кладуть так, щоб голова знаходилась нижче тулуба - таким чином створюється приток крові до голови. Під час запаморочення дають нюхати нашатирний спирт, але ні в якому разі не прикладають до голови холодних компресів.

Не можна давати потерпілому пити воду, оскільки в такому стані порушується здатність ковтати і вода може попасти в дихальні шляхи. При зупинці дихання слід негайно робити штучне дихання.

Отруєння етиленгліколем потребує термінового промивання шлунку до прибуття лікаря. Якщо такої можливості немає, необхідно викликати у потерпілого блювоту, тому що етиленгліколь та його водні домішки швидко всмоктуються слизистою оболонкою шлунку.

8.2.     При опіках.

Опік - це ушкодження тканин, викликане дією на тіло полум'я, пари, киплячих рідин, розжарених або розтоплених металів, концентрованих кислот, лугів, радіоактивного опромінення та ін. Опіки поділяють на термічні, хімічні і променеві.

Розрізняють опіки чотирьох ступенів. Опік першого ступеня супроводиться почервонінням і набряканням шкіри, пекучим болем у ділянці ушкодження. Опік другого ступеня характеризується появою на почервонілій шкірі пухирів різної величини, наповнених прозорою або трохи каламутною рідиною, інтенсивним болем. При опіках третього ступеня настає глибоке ушкодження шкіри. Хворий відчуває різкий біль. На шкірі утворюється твердий струп, що покриває ділянки змертвілої тканини.

Найтяжчими є опіки четвертого ступеня, при яких ушкоджуються шкіра, м'язи, сухожилля. Іноді вони обвуглюються.

Опіки, що займають понад 10% поверхні тіла, звичайно супроводжуються тяжким порушенням загального стану потерпілого - шоком. Хворий неспокійний, скаржиться на сильний біль, просить пити. Пульс прискорений (до 100 - 120 ударів на хвилину), дихання поверхневе, прискорене. Внаслідок всмоктування продуктів розпаду ушкоджених тканин невдовзі настає отруєння організму, що характеризується апатією, блюванням, прискоренням пульсу.

Потерпілого насамперед треба швидко винести із небезпечної зони, погасити на ньому одяг вогнегасником, водою чи цупкою тканиною - чохлом, брезентом, ковдрою, пальтом тощо. Полум'я з одягу можна збити, притискаючи потерпілого до землі, дорожнього покриття. Одяг, що тліє, треба обережно зняти, попередньо розрізавши або розірвавши. Частини одягу, що прилипли до поверхні опіку, відривати не слід, бо це може завдати потерпілому сильного болю і погіршити його стан. При обмежених опіках першого ступеня обпечену ділянку протирають спиртом або одеколоном, а потім накладають на неї стерильну пов'язку.

Пухирі, що з'явилися на шкірі, розривати не треба, досить обробити їх спиртом і на уражене місце накласти стерильну пов'язку. Коли площа ушкодження велика, потрібно загорнути потерпілого в чисте простирадло, закутати ковдрою або іншими теплими речами. На обличчя пов'язку можна не накладати, досить прикрити його від пилу стерильною серветкою.

Не можна торкатися руками або брудними предметами рани, бо вона після забруднення буде гноїтися і повільно заживати.

При опіках першого ступеня обпечену шкіру слід обмити чистою холодною водою і змочити уражене місце спиртом, горілкою, одеколоном або слабким розчином перманганату калію (марганцовкою), а потім накласти суху стерильну пов'язку. При опіках очей, викликаних впливом електричної дуги, слід прикладати холодні примочки (2% -ний розчин борної кислоти) на очі і негайно звернутись до лікаря.

Якщо опік викликаний хімічними речовинами, обпечені ділянки тіла необхідно облити холодною водою. На опік, викликаний кислотами, накладають пов'язку, змочену розчином питної соди (1 чайна ложка на 1 склянку води). При опіках лугами накладають пов'язку, змочену розчином столового оцту або борної кислоти (1 чайна ложка на 1 склянку води).

Опіки другого ступеня потребують накладання сухої стерильної пов'язки. Можна прикрити пошкоджене місце бинтом і тут же відправити потерпілого в лікарню.

При опіках третього і четвертого ступенів потерпілого слід терміново доставити в лікувальний заклад.

8.3.     При тепловому ударі.

Тепловий удар - тяжкий, інколи небезпечний для життя стан, що виникає в результаті перегріву тіла. Характерні його ознаки: головний біль, запаморочення, нудота, раптова слабість, блювота, шум у вухах, безладна мова, слабкий пульс, різке прискорення дихання, серцебиття, сонливість, гаряча шкіра, а інколи раптова втрата свідомості та судороги. При раптовому тепловому ударі потерпілого необхідно винести на свіже повітря, покласти його в тінь, розстебнути одяг, який утруднює дихання, напоїти підсоленою холодною водою, охолодити тіло, змочуючи водою голову та груди, створити навкруг рух повітря.

Для збудження дихання потерпілого поплескують по обличчю мокрим рушником і дають вдихнути нашатирний спирт.

8.4.     При розтягненні зв'язок.

  При розтягненні зв'язок, що супроводжується різким болем у суглобі і появою пухлини, необхідно туго забинтувати суглоб і створити потерпілому спокій.

8.5.     При ударах.

Удари також супроводжуються болем. Для ослаблення його і зменшення крововиливу слід зразу ж застосувати холод, підставити ушкоджене місце під струмінь холодної води, прикласти лід, сніг тощо. Можна зробити свинцеві примочки. Забезпечити потерпілому спокій. При сильних ударах необхідно викликати лікаря.

8.6.     При вивихах.

На вивихнутий суглоб накладають холод (зігріваючий компрес протипоказаний).

Рух пошкодженої кінцівки обмежити накладенням фіксуючої пов'язки або шини. Якщо є рани або синяки, накладають пов'язку. Вивих не вправляти, а викликати лікаря.

8.7. При переломах.

Ознаки перелому - різкий біль при натисканні в тій чи іншій точці пошкодженої кінцівки, ненормальна рухомість та зміна форми пошкодженої частини тіла на місці перелому, неможливість рухати пошкодженою кінцівкою. При переломі ребер - біль при глибокому вдиху і покашлюванні. Переломи поділяються на відкриті і закриті. При відкритому переломі шкіру навкруг рани змастити настойкою йоду, а на рану накласти стерильну ватно-марлеву пов'язку. Забороняється самостійно пробувати вправляти переломи. Необхідно забезпечити повний спокій, нерухомість пошкодженої кістки.

На поверхню зламаної кінцівки накласти шину із твердого матеріалу (смужки фанери, палки, дошки тощо). Довжина шини повинна бути такою, щоб вона заходила за тих два суглоби кінцівки, між якими трапився перелом. Шину прив'язують до зламаної кінцівки бинтом, мотузком або ременем. Переносити потерпілого необхідно на носилках.

8.8.     При пораненнях.

При пораненнях перш за все необхідно зупинити кровотечу. Якщо рана невелика, то досить пов'язки. Якщо пошкоджено велику артерію кінцівки (кров тече з рани переривчастим струменем або фонтанчиком), то вище рани, ближче до тулуба, накладають гумовий джгут, яким обмотують кінцівку два-три рази і зав'язують вузлом. Джгут накладають на термін не більше ніж 1,5 години. Якщо пошкоджена вена (кров тече струменем і має темно-червоний колір), на місце кровотечі необхідно накласти тугу антисептичну пов'язку, а якщо вона не допомагає, то нижче рани накладають джгут.

8.9.     При ураженні електричним струмом.

Насамперед звільнити потерпілого від впливу струму. Вимкнути рубильник або викрутити запобіжники. Якщо це неможливо, відтягнути провід сухою дерев'яною палкою або відтягнути потерпілого, використовуючи при цьому діелектричні рукавиці або підручні ізолюючі засоби: суху мотузку, палку, дошки тощо.

Якщо потерпілий щойно опритомнів, його необхідно укласти і до прибуття лікаря забезпечити повний спокій, безперервно

спостерігати за диханням та пульсом. Не можна дозволяти йому рухатись: відсутність тяжких симптомів після ураження електричним струмом не виключає можливості подальшого погіршення стану. Якщо потерпілий непритомний, але у нього рівне дихання та пульс, його необхідно покласти, розстебнути одяг, створити приплив свіжого повітря, дати понюхати нашатирний спирт, оббризкати водою. Якщо ж потерпілий непритомний, а дихання його дуже рідке і судорожне або він зовсім не дихає і у нього не можна прощупати пульс, необхідно негайно почати робити штучне дихання та масаж серця, знявши перед цим одяг, що заважає. Штучне дихання продовжувати до тих пір, поки не появиться самостійне дихання або поки не стане ясно, що наступила смерть. У всіх випадках ураження електричним струмом терміново викликати лікаря або доставити потерпілого після надання першої допомоги в лікувальний заклад.

Штучне дихання рекомендується проводити лише в тих випадках, якщо потерпілий не дихає або дихання рідке, судорожне, а також якщо дихання поступово погіршується.

Якщо у потерпілого відсутній пульс, необхідно одночасно із штучним диханням проводити зовнішній масаж серця.

(При проведенні інструктажу використовувати плакати «Перша допомога потерпілим»).

 

Розробив :

Інженер з охорони праці       _______          _______________________
                                                              (підпис)                                          (П.І.П.)
                           



Создан 17 янв 2013