Охорона праці

 

Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі




1.    Основні законодавчі акти з охорони праці в галузі.
2.    Державні нормативно-правові акти з охорони праці.
3.    Шкідливі виробничі фактори.
4.    Класи умов праці.

1.    Основні Законодавчі акти України з охорони праці
Основним законом  з охорони праці є закон України “Про охорону праці”. Цей закон був прийнятий 14 жовтня 1992 року. 21 листопада 2002 року Верховна Рада прийняла нову редакцію Закону України “Про охорону праці” (№229-IV). В новій редакції збереглися основні положення попередньої редакції, але за структурою це зовсім новий закон. Головна різниця – це система соціального захисту працівника за рахунок загальнообов’язкового державного страхування. Тому Законодавство про охорону праці складається з Закону України “Про охорону праці”, Кодексу законів про працю України, Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”  (вступив у дії 1 квітня 2001 р.)та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Важливе значення має Постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р.№ 1232  “Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві ”.
Також до законів  України, які доповнюють законодавчу базу з охорони праці можна віднести наступні закони України:  «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господа¬рської діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.


2.     Державні нормативно-правові акти з охорони праці
Державні нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП) – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання.
Кодування НПАОП має наступний вигляд (цифра позначена знаком Х): НПАОП ХХ.Х-Х.ХХ-ХХ Перших три цифри показують вид економічної діяльності (група, клас)
відповідно до ДК 009-96 (Державний класифікатор України: Класифікатор видів економічної діяльності),        
Зараз діє  ДК 009:2010 КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Чинний від 01.01.2012 р.
        наприклад:
27.3     Виробництво проводів, кабелів і електромонтажних пристроїв
35.1     Виробництво, передача та розподілення електроенергії
30.3     Виробництво повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устатковання
21.1     Виробництво основних фармацевтичних продуктів

Якщо нормативно-правовий акт поширюється на всі або декілька видів економічної діяльності, зазначається код 0.00.
Подальші цифри Х.ХХ: перша визначає вид НПАОП; дві останні визначають порядковий номер в межах реєстру.
Види НПАОП (в уніфікованій формі для однакового застосування) мають таке цифрове позначення:
правила   - 1
переліки  -  2
норми   -    3
положення - 4
інструкції - 5
порядки - 6
інші - 7
Останні дві цифри вказують на рік затвердження документа, наприклад, 2000 рік – 00.
В Україні створено державний реєстр нормативно-правових актів з охорони праці (реєстр НПАОП). Зміни у реєстрі публікуються в журналі «Охорона праці». Одночасно створений і підтримується електронний варіант Реєстру НПАОП. Треба зазначити, що до 8 червня 2004 року нормативно-правові акти з питань охорони праці (НПАОП) мали назву: Державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.93 № 64 «Про заходи щодо вико¬нання Закону України «Про охорону праці» було створено перший Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.93 № 64 «Про заходи щодо вико¬нання Закону України «Про охорону праці» було створено перший Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП). З 01.01.2007 р. державні нормативні акти з охорони праці – ДНАОПи припинили своє існування.
Згідно з «Положенням про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) Начальник служби: Хохотва Олександр Іванович, 1952 р.н., Донецька обл..
(затвердженого Указом Президента України  від 6 квітня 2011 року №408/2011) служба «опрацьовує і затверджує правила, норми, інші нормативно-пра¬вові акти з промислової безпеки, охорони праці», тобто НПАОПи.
В Радянському Союзі була створена досить розвинута система стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ). Основна кількість цих стандартів застосовується на території України до їх заміни іншими нормативними документами. Відповідно до угоди про співробітництво в галузі охорони праці, укладеної керівниками урядів держав СНД у грудні 1994 року, стандарти ГОСТ ССБТ надалі визнаються Україною, як міждержавні стандарти за узгодженим переліком.
Система стандартів безпеки праці – комплекс взаємопов’яза¬них стандартів, які містять вимоги, норми і правила, що направлені на забезпечення безпеки праці, збереження життя, здоров’я і пра¬цездатності людини у процесі трудової діяльності. Діючі ГОСТи ССБТ мають шифр 12 і поділяються на 6 підсистем:
0  – організаційно-методичні стандарти;
1  – стандарти вимог і норм за видами небезпечних та шкідли¬вих виробничих факторів;
2  – стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання;
3  – стандарти вимог безпеки до виробничих процесів;
4  – стандарти вимог безпеки до засобів захисту працівників;
5 – стандарти вимог безпеки до будинків і споруд. (Підсистеми 6–9 – резерв.)
В Україні розробляються державні стандарти України – ДСТУ, які повинні частково замінити діючі ГОСТи ССБТ. В Україні розробляються і діють Державні стандарти України (ДСТУ). Кількість ДСТУ, які відносяться до питань охорони праці, з кожним роком збільшується.
  Так, напри¬клад, у галузі охорони праці вже діють:
ДСТУ 2293-99. Охорона праці. Терміни та визначення основ¬них понять.
ДСТУ 2272-93. Пожежна безпека. Терміни та визначення.
ДСТУ 4050-2001. Спецодяг сигнальний. Жилети. Технічні умови.
Крім наведених вище, питання охорони праці регламентовані державними будівельними нормами – ДБН, основними з яких є:
ДБН, В. 2. 5. – 28– 2006.   Природне і штучне освітлення.
ДБН А.3.2-2-2009. ССБТ. Охорона праці та промислова безпе¬ка у будівництві. Основні положення.
ДБН В.1.2-12-2008. Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки.
ДБН А.3.1-5-2009. Організація будівельного виробництва.
Крім ДСТУ, ГОСТ і НПАОП, в Україні діють: ДСН – Державні Санітарні Норми; ДБН – Державні Будівельні Норми (прийняті за часів незалежної України) та СНиП – Строительные Нормы и Правила (російська абревіатура), які прийняті за часів СРСР;
Питання з виробничої санітарії на сьогодні містять не тільки ГОСТи ССБТ, але і державні санітарні норми. Так, наприклад, роз¬глянемо вимоги до наступних виробничих факторів – шум (1), вібрація (2), мікроклімат виробничих приміщень (3).
Вимоги до цих факторів нормуються:
1.  ГОСТ 12.1.003-83. Шум. Общие требования безопасности. ДСН 3.3.6.037-99. Санітарні норми виробничого шуму, ультра¬звуку та інфразвуку.
2. ГОСТ 12.1.012-90. Вибрация. Общие требования безопасности. ДСН 3.3.6.039-99. Санітарні норми виробничої загальної та ло¬кальної вібрації.
3. ГОСТ 12.1.005-88. Общие санитарно-гигиенические требова¬ния к воздуху рабочей зонû.
ДСН 3.3.6.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.
Протипожежна безпека забезпечується виконанням вимог «Правил пожежної безпеки в Україні» (НАПБ А.01.001-2004) та нор¬мативно-правових актів з пожежної безпеки – НАПБ. /Державний реєстр цих актів – «Реєстр НАПБ», виданий в Україні у 2001 році./
Крім зазначеного вище НАПБ А.01.001-2004 основними, з точ¬ки зору забезпечення пожежної безпеки у будівництві, слід вважати:
НАПБ Б.03.002-2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою.
ДБН В.1.1-7-2002. Пожежна безпека об’єктів будівництва.
ДБН В.1.2-7-2008. Основні вимоги до будівель і споруд. По¬жежна безпека.
ПУЕ – Правила Улаштування Електроустановок. (Міністерство Енергетики та вугільної  промисловості України Наказ №36 від 31.03.2011 Про затвердження нової редакції глави 1.7 «Заземлення та захисні заходи від ураження електричним струмом» Правила улаштування електроустановок). Також на території України діють міжнародні стандарти, які мають англійську абревіатуру ISO.

3. Шкідливими виробничими факторами є:
1. Фізичні фактори:
- мікроклімат (температура, вологість, швидкість руху повітря теплове випромінювання);
- електромагнітні поля і випромінювання (електростатичні поля, постійні магнітні поля, електричні і магнітні поля промислової частоти (50 Гц), радіочастотні електромагнітні випромінювання, ультрависокочастотні, надвисокочастотні (мікрохвильові) випромінювання, ультрафіолетові, оптичні);
- іонізуючі випромінювання;
- виробничий шум, ультразвук, інфразвук;
- вібрація (локальна, загальна);
- освітлення – природне (відсутність або недостатність), штучне (недостатня освітленість, пряма і відбита сліпуча блискість, пульсація освітленості).
2. Хімічні фактори: речовини хімічного походження, деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом.
Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на:
- загально токсичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);
- подразнюючі (фіброгенної) дії, що викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон);
- сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);
- канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест);
- мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід);
- що впливають на репродуктивну (відтворення потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин).
Слід зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій шкідливих речовин, наприклад, за переважаючою дією на певні органи чи системи людини (серцеві, кишково-шлункові, печінкові, ниркові), за основною шкідливою дією (задушливі, подразнюючі, нервові), за величиною середньосмертельної дози.
3. Біологічні фактори – мікроорганізми – продуценти, живі клітки і спори, що містяться в препаратах, патогенні мікроорганізми.
4. Фактори трудового процесу:
- важкість праці;
Важкість праці відображає навантаження на опорно – руховий апарат і функціональні системи організму (сердцево – судинну, дихальну та інші), що забезпечують його діяльність.
- напруженість праці.
Напруженість праці відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника.
До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності праці, режим роботи.

4. Класи умов праці
Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:
1 клас - оптимальні умови праці — такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.
2 клас - допустимі умови праці—характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періодах.
3 клас –шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.
Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та впливу на організм працюючих поділяються на 4 ступені.
1 ступінь (3.1) – характеризується такими рівнями шкідливих факторів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров‘я;
2 ступінь (3.2) – характеризується такими рівнями шкідливих факторів, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо – обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);
3 ступінь (3.3) – характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо – обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);
4 ступінь (3.4) – умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності).
4 клас - небезпечні (екстремальні)— умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.
При наявності шкідливих умов праці згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.92 року №442 „Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” не рідше ніж раз на 5 років повинна проводитись атестація робочих місць і визначатись ступінь шкідливих факторів. Працівник не може працювати при умовах праці, які відповідають 4 ступеню 3 класу умов праці.

 

 



Создан 27 апр 2013